Що робити бізнесу в умовах військової загрози: погляд американського інвестора
Олександр Лопатін для видання Новое Время https://cutt.ly/fAT1pnt
Градус інформаційної напруги в Україні зростає. Посольства кількох країн радять своїм громадянам виїжджати з України через загрозу військового вторгнення. У неділю стало відомо, що з України чартерними рейсами почали вилітати деякі олігархи та бізнесмени.
Засновник американо-української компанії ITW Systems Олександр Лопатін вчинив навпаки: він прилітає з США в Україну, щоб підтримати свою команду. На виробництві світлодіодного освітлення його компанії в Києві працює кілька десятків людей. Олександр переконаний: наразі головна задача власників та топ-менеджментів бізнесу в Україні — показати на особистому прикладі своїм працівникам та клієнтам, що ніякої паніки немає, робота продовжується, а керівництво підтримуватиме свою команду, що б не трапилося.
У колонці Олександр Лопатін розповів, що говорять в США про ситуацію в Україні, і як діяти українському бізнесу з огляду на поточну ситуацію.
Відразу зазначу: особисто я налаштований оптимістично, і не вірю у те, що повномасштабне вторгнення справді відбудеться. Більшу частину року я перебуваю в США, тож маю змогу зсередини спостерігати за ставленням американців до ситуації в Україні. В Америці здебільшого не вірять у повномасштабне вторгнення в Україну, але за подіями слідкують дуже уважно. Заяви Білого Дому та американської розвідки мали на меті здійснити психологічний тиск на Путіна та нівелювати фактор очікуваного нападу. Ось що я бачу.
«Пересічні» американці — безумовно підтримують українців. Вони розуміють, що йдеться про захист суверенітету, незалежності та демократичних цінностей, а це громадянам США дуже відгукується. Загроза військового вторгнення Росії примусила дізнатися про Україну навіть тих, кого не зачепила інформаційна хвиля у 2014-му. Багато з них з подивом з’ясували, що Україна — найбільша країна Європи, а значить ситуація в ній впливає на весь світ. Тим не менш, останнім часом в американському естеблішменті лунають думки, що не потрібно допомагати українській владі з огляду на відсутність прогресу в демократичних реформах, реальній боротьбі з корупцією та тиску на опозицію.
Американські підприємці та інвестори — слідкують за кожною новиною про Україну. Навіть ті, які не мають прямих бізнес-зв’язків. Адже будь-яка нестабільність, особливо, коли мова про загрозу військового конфлікту в центрі Європи, відображається на ринках, акціях та мережах поставки товарів. Тож свій невеличкий «план Б» мають навіть ті, чий бізнес напряму ніяк не пов’язаний з Україною.
Як інвестор, який має в Україні бізнес, я не розсилаю своїм працівникам панічних інструкцій і протигази ми не закуповуємо. Хіба що про всяк випадок перевірили стан бомбосховища під нашим заводом. Але є кілька моментів, на які варто звернути увагу власнику кожного бізнесу в Україні:
1. Сервери з даними бізнесу мають бути за кордоном. Ми перенесли дані на іноземні хмарні сховища ще кілька років тому — не через загрозу військового вторгнення, а через незахищеність бізнесу в Україні загалом. Зокрема — перед рейдерськими атаками та свавіллям правоохоронних органів. Тож загалом ця порада стосується будь-якої компанії в Україні в будь-який час. Адже дані — це головне, що є у кожного сучасного бізнесу.
2. Бути з клієнтами на постійному зв’язку та показати, що у нас нічого не змінилося. Специфіка нашого бізнесу така, що клієнти фактично нічим не ризикують, але вони також стурбовані ситуацією та ставлять питання. Будь-якому українському бізнесу наразі важливо не зникати зі зв’язку і не відмовчуватися, а демонструвати своїм партнерам та контрагентам, що компанія продовжує працювати, і все йде нормально. Те, що називають «business as usual». Бізнес має справляти враження впевненого в своїх діях та високоорганізованого. Ніхто не хоче працювати з наляканим та розгубленим підрядником. Коли загроза мине, вас запам’ятають, як сильного та врівноваженого партнера.
3. Показати команді, що її підтримають. Це вже заїжджене твердження, але команда — це справді найголовніше, що є у кожного бізнесу. Найближчими днями я прилітаю в Україну — не тільки з бізнесових питань, а й щоб підтримати команду. Вона має бачити, що засновники не вивозять речі, не виводять капітал і нікуди не ховаються. Інвестори, власники бізнесу та топ-менеджери як ніколи мають демонструвати свою присутність, щоб співробітники бачили: напризволяще їх не кинуть. Ми всі в одному човні.
4. Мати «фінансову подушку». У 2014-му саме фінансовий резерв врятував нашу компанію та дозволив їй протриматися на плаву. Ситуація тоді була ще гірша — влади в країні фактично не існувало, і ніхто не знав, чим все закінчиться. Наші продажі впали в нуль, фактично бізнес був заморожений на кілька місяців. Але ми продовжували платити зарплату своїй команді, і сподівалися, що все налагодиться. Тоді саме фінансовий резерв допоміг нам не закрити бізнес, а дочекатися нормалізації ситуації. Наразі застосовуємо такий самий підхід: з одного боку, не панікуємо, з іншого — маємо фінансові інструменти на випадок, якщо бізнес на якийсь час втратить дохід, а працівників потрібно буде підтримати. Цей ризик ми заклали у бюджет на рік.
5. Розширити соціальні програми. Коли почалася пандемія — ми закупили маски та антисептики та виділяли фінансову допомогу на медичні потреби для співробітників компанії. Зараз — також посилили фінансову підтримку військових волонтерів, і збираємось під час мого перебування в Україні з командою небайдужих колег плести маскувальні сітки. Це діє терапевтично, об’єднує та заряджає оптимізмом.
В будь-якому разі, чи є загроза вторгнення, чи ні — бізнесу в Україні розслаблятися не доводиться ніколи. Зрештою, в Україні вже 8 років триває війна. А, наприклад, Ізраїль десятиліттями перебуває у ситуації перманентної війни, та це не заважає місцевому підприємництву існувати і розвиватися. Бізнес пристосовується до будь-яких обставин.
Більші ризики для бізнесу я наразі бачу всередині України. У тому, як діє влада у боротьбі з пандемією, наскільки незахищені підприємці перед діями правоохоронних органів, і як важко (фактично неможливо) бізнесу чесно захистити себе в судах. Буквально в грудні минулого року канадська компанія TIU демонтувала свою сонячну електростанцію на Дніпропетровщині, бо не змогла захистити свої інвестиції перед правосуддям. Це те, що відбувається в Україні вже зараз і що вже впливає на економіку країни, рівень життя населення і має реальнішу загрозу, ніж гіпотетичне військове вторгнення. Безумовно, потенційна загроза ескалації військового конфлікту це фактор ризику, але на мій погляд, відсутність верховенства права і закону, реальних інструментів захисту бізнесу та інвестицій та непередбачуванність становить також суттєві ризики для бізнесу.